Скрізь у світі в наші дні, де є великі міста, існують висотні будинки, які можна було б назвати хмарочосами. Немає причини вживати це слово для позначення всіх величезних будівель. Це просто назва, що дається дуже високим будинкам та спорудам.
Біблія повідомляє нам про спроби збудувати таку високу будівлю, яка не могла б залити води будь-якого потопу. Це, звісно, Вавилонська вежа. У середні віки люди, що жили на півночі Європи, почали будувати чудові собори. Майстри вчилися оформляти камінь у гострі шпилі та опори, що летять, щоб підтримувати стелі. Додавалися високі сферичні бані, щоб надати соборам більш величного та загадкового вигляду.
Протягом століть ці собори стояли як найвищі споруди у світі. Це невипадково. Ще не було відкрито нових матеріалів та способів будівництва, щоб будувати вищі споруди.
У ХІХ столітті, коли міста стали перенаселені, цінність землі зросла. Щоб збудувати більшу кількість приміщень на невеликих ділянках, стало необхідно споруджувати вищі будівлі. Коли було винайдено гідравлічний витяг, стало можливим піднімати людей та вантажі на висоту 20-го поверху. Виникла інша проблема. Стіни першого поверху мали досягати 2 метрів завтовшки, щоб утримувати вагу всієї будівлі. Щоб споруджувати хмарочоси, були потрібні нові матеріали.
З часом створено три споруди, що складаються із заліза та сталі, щоб у безпеці утримувати величезну вагу. Це Кришталевий Палац у Лондоні, Ейфелева вежа у Парижі та Бруклінський міст у Нью-Йорку. Архітектори почали експериментувати з будинками, що мають сталевий каркас.
Першим хмарочосом у США стала будівля страхової компанії в Чикаго, споруджена 1883 року.