З самого народження ти бачив асфальт — бігав асфальтовими тротуарами, катався на велосипеді та автомобілі асфальтовими дорогами. А чи відомо тобі, що асфальтом ще користувалися у давнину? Завдяки своїм водостійким властивостям асфальт був відомий ще у Вавилоні під назвою «смола», пізніше про нього довідалися в Стародавньому Римі, назвавши його «бітум». Вони обмазували резервуари та басейни асфальтом, щоб ті не протікали.
Асфальт – це мінеральна речовина темно-коричневого або чорного кольору. У землі він знаходиться у рідкому та твердому вигляді. Він також входить до складу сирої нафти. При нагріванні він розм'якшується, потім перетворюється на рідину і знову застигає при охолодженні. До складу асфальту входять водень та вуглець.
Існують два види асфальту - природний та нафтовий. Природний асфальт розташовується як покладів біля землі. Нафтовий асфальт видобувають на сучасних нафтопереробних заводах під час переробки сирої нафти.
Природний асфальт утворився з нафти, яка через пісок та скельний ґрунт піднімалася вгору. Чистий асфальт та бітум затримувався у скелях.
На острові Тринідад існує найбільше у світі озеро асфальту. Воно займає близько 40 гектарів і має глибину понад 30 м. Коли в 1876 вулиці міста Вашингтон — столиці США покривали асфальтом, основна частина його була отримана з Тринідаду.
Для сучасних бруківок використовують асфальто-цемент. Він скріплює камінь та пісок, а також затримує воду. Він пластичний і під великою вагою прогинається, а не ламається. Під час будівництва злітних смуг використовується особливо міцний асфальт — адже вага деяких літаків перевищує 140 тонн. Такий самий асфальт застосовують і при спорудженні автомобільних доріг, якими їздять вантажівки вагою понад 45 тонн.
Асфальт — це будівельний матеріал, який використовують для створення доріг, вулиць і майданчиків. Історія появи асфальту пов’язана з відкриттям його природних джерел, а згодом і розвитком технологій для його виробництва та укладання.
Асфальт існував у природі задовго до того, як люди почали використовувати його для дорожнього будівництва.
Природні поклади:
У природі асфальт можна знайти у вигляді озер і копалин. Наприклад, озеро Піч-Лейк на острові Тринідад є одним із найбільших природних джерел асфальту.
Склад:
Природний асфальт складається з бітуму (густа, в’язка форма вуглеводнів), змішаного з дрібними частинками гірських порід і мінералів.
Стародавні цивілізації:
Ще в стародавньому Вавилоні та Ассирії асфальт використовували для герметизації каналів і резервуарів, а також як будівельний матеріал для храмів.
Римська імперія:
У Римі бітум застосовували як зв’язувальну речовину в кладці доріг і для гідроізоляції споруд.
Середньовіччя:
Після занепаду Римської імперії використання асфальту стало менш поширеним, але в XIX столітті його знову почали застосовувати у дорожньому будівництві.
Сучасний асфальт не завжди бере свій початок із природних джерел. Часто його створюють у заводських умовах.
Основні компоненти:
Бітум: природний або отриманий у процесі нафтопереробки.
Щебінь, гравій, пісок: мінеральний наповнювач.
Процес виготовлення:
Бітум нагрівають, змішують із мінеральними наповнювачами та отримують гарячий асфальтовий розчин. Потім його укладають на дорожню поверхню, розрівнюють і ущільнюють.
У XIX столітті з’явилися перші заводи, які могли виробляти великі обсяги асфальту.
У ХХ столітті асфальт став стандартним матеріалом для дорожнього покриття. Інженери вдосконалили технології укладання, додали добавки для збільшення міцності й довговічності.
Дорожнє будівництво: основний матеріал для більшості доріг у світі.
Міська інфраструктура: тротуари, стоянки, злітно-посадкові смуги.
Екологічні інновації: нові технології дозволяють переробляти асфальт і використовувати його повторно.
Висновок:
Асфальт має природне походження, але з розвитком індустріальних технологій його виробництво було значно вдосконалено. Сьогодні асфальт став невід’ємною частиною сучасної інфраструктури.