Якщо ти бачив зображення туманностей у книгах — у вигляді величезних спіралей, завихрень та хмар, не сподівайся побачити таке в небі. Більшість туманностей без телескопа не розглянути. Слово «туманність» виникло тому, що вони нагадували туманні плями астрономам, що спостерігали їх крізь слабкі телескопи.
Існують два основні класи туманностей — галактичні та позагалактичні. Галактичні туманності можна виявити в нашій галактиці (Чумацький Шлях). Вони складаються з пилу та газу. Позагалактичні туманності розташовані поза нашої галактики. Здебільшого вони складаються із зірок.
Галактичних туманностей налічується менше ніж 2 тисячі. Значить, більшість туманностей, відомих людині, розташовані поза нашою Галактикою. Скільки їх? Наскільки нам відомо, на величезному просторі поза Чумацьким Шляхом їх можуть бути мільйони.
Позагалактичні туманності ще називаються «острівними всесвітами» чи «галактиками». Це означає, що якби хтось спостерігав нашу Галактику звідти, вона виглядала б як туманність.
Позагалактичні туманності мають різну форму. Деякі – неправильної чи еліптичної форми. Найбільш численні спіральні туманності. Спіральні, на зразок нашої, галактики складаються з безлічі зірок, величезних газових хмар і великих областей, заповнених пилом. Туманність зазвичай має ядро, від якого по спіралі розходяться відростки. Туманність Андромеди — найближча до Землі, найширша і найяскравіша з усіх відомих. Вона виділяє світла в 1500000000 разів більше, ніж наше Сонце!
Туманність – це величезна хмара газу та пилу в космосі. Це одні з найгарніших і найзагадковіших об'єктів у Всесвіті, які можуть бути місцем народження або загибелі зірок.
Туманності бувають різних видів залежно від їхнього походження та взаємодії зі світлом.
Складаються переважно з іонізованого водню (H II).
Світяться через нагрівання випромінюванням гарячих молодих зірок.
Приклад: Туманність Оріона (M42) – одне з найяскравіших зоряних "пологових відділень".
Не випромінюють власного світла, але відбивають світло сусідніх зірок.
Складаються з дрібного космічного пилу, який відбиває переважно синє світло.
Приклад: Туманність Відьма-голова біля зорі Ригель у сузір'ї Оріона.
Щільні хмари газу та пилу, які блокують світло зірок за ними.
Видимі тільки завдяки темному силуету на фоні яскравіших об'єктів.
Приклад: Туманність Кінська Голова в Оріоні.
Виникають, коли червоний гігант скидає свої зовнішні оболонки.
В центрі залишається білий карлик, що освітлює гази.
Приклад: Кільцева туманність (M57) в Лірі.
Це ударні хвилі від вибуху наднової, які змішують міжзоряний газ і залишки зірки.
Приклад: Крабоподібна туманність (M1) – залишок наднової 1054 року.
Фабрики зірок: у багатьох туманностях відбувається народження нових зірок.
Перерозподіл хімічних елементів: гази та пил, що викидаються зірками, повертаються у міжзоряний простір, формуючи майбутні покоління планет і зірок.
🔹 Найближча туманність – Туманність Оріона (~1 344 світлових роки від Землі).
🔹 Найбільша туманність – Тарантул (~1 700 світлових років у поперечнику).
🔹 Деякі туманності можна побачити неозброєним оком, наприклад, Туманність Андромеди (хоча це галактика).
Туманності – це вражаючі об’єкти, які відіграють ключову роль у циклі життя зірок і розподілі хімічних елементів у космосі. Вони – своєрідні "космічні інкубатори", де формуються нові зорі та планетні системи.