👉 Сіватекайотль (Cihuatecayotl) — це ацтекське божество, що уособлює західний вітер. Його ім’я походить з мови науатль і означає приблизно «жінкоподібний вітер» або «жіночий подих заходу», хоча вказує не обов’язково на жіночу стать, а радше на м’якість, зміну та загадкову силу заходу сонця.
🌅 У світогляді ацтеків чотири сторони світу були пов’язані з вітрами, барвами, богами та міфологічними циклами. Сіватекайотль — це дух заходу, що символізує перехід від дня до ночі, від життя до смерті, від дії до спокою.
Це не просто вітер. Це містичний подих заходу, що веде душі до Дуату, переносить хмари і приносить тишу перед сутінками.
У ацтекському світогляді сторони світу були не лише географічними орієнтирами, а й сакральними напрямками з власною енергетикою, кольорами, богами та вітрами:
Напрямок
Вітер
Колір
Бог
Схід
Тлапекуетль
Червоний
Тлалок
Північ
Міцтекуетль
Чорний
Тескатліпока
Південь
Уїстекуетль
Синій
Уїцилопочтлі
Захід
Сіватекайотль
Білий
Кетцалькоатль (у деяких варіантах)
🌀 Сіватекайотль у цьому контексті — спокійний, але глибокий і незворотний подув, який супроводжує перехід до темряви, сну, смерті, таємниці й споглядання.
Захід у ацтекській традиції уособлює:
🌅 Захід сонця — момент завершення циклу
🖤 Початок ночі — вхід у царство Міктлана
🔄 Перехід, зміни — завершення одного і початок іншого
🧘♂️ Спокій, роздуми, прийняття
☁️ Хмари, дощі, волога — вітер приносив зволоження й прохолоду
Сіватекайотль — не буревій, а лагідний, проте невідворотний подих, що забирає денне тепло й готує світ до ночі.
Сіватекайотль — частина сакральної вітрової четвірки, яку іноді асоціювали з проявами великого бога вітру Еекатля-Кетцалькоатля. Проте він мав свою індивідуальність, часто пов’язану з такими богами:
Сіватекайотль супроводжує душі до Міктлана (царства мертвих)
Західний вітер — духовний провідник у потойбіччя
У деяких версіях Кетцалькоатль — володар заходу
Сіватекайотль — місцева або функціональна іпостась бога вітру
Сіватекайотль мав жіноче забарвлення, що вказувало на м’якість і трансформацію
Його іноді вважали жіночим аспектом вітрового духу
Хоч Сіватекайотль не мав великого храму, йому віддавали шану:
🌾 Селяни зверталися до нього на заході сонця з проханням:
«Вітере заходу, принеси вологу для нашої ниви»
🙏 Старші молилися йому, проводжаючи душу померлого
🕯️ В шаманських практиках його закликали перед пророчим сном або медитацією
🔄 В обрядах завершення посівного циклу — як подяка за день праці
🍂 Під час осінніх свят, коли сонце "вмирає", його шанували як вісника змін
🧭 У процесі орієнтації домівок — вікна часто робили на захід, щоб "бачити Сіватекайотля"
Сіватекайотль — це не просто вітер, а стан душі:
Вплив
Значення
Емоційний
Прийняття, завершення, спокій
Фізичний
Рух повітря, що охолоджує й очищує
Духовний
Провідник у медитації, передвісник снів
Космічний
Частина світового поділу — захід і кінець
Західний вітер — це вітер вечірнього роздуму, самоспостереження, відпущення минулого.
У Кодексі Борджіа та Кодексі Ватиканському можна знайти зображення вітрових божеств, що несуть пір’я, хмари, завитки повітря. Серед них Сіватекайотль позначається символом західного напряму (білий колір, захід сонця).
📜 Також у легендах говориться, що:
Коли душа помирає, її підхоплює Сіватекайотль і несе до темних печер Міктлана
Коли воїн гине на заході сонця, його дух зливається з вітром заходу й "співає з небом"
✅ Сіватекайотль — це:
💨 Бог західного вітру в ацтекській міфології
🌅 Уособлення завершення, тиші, змін, смерті та спокою
🧘♂️ Дух перехідного стану між днем і ніччю, життям і потойбіччям
🌾 Супровідник душ, помічник у магії сну й роздумів
🔄 Частина сакральної четвірки вітрів, що керують сторонами світу
✨ «Сіватекайотль — це не буря і не подих зла. Це спокійна мова неба, що нашіптує наприкінці дня: “Відпочинь, усе завершилося. Але завтра — новий світанок.”» 💨🌅🕊️