Ідея катати круглий предмет у бік групи мішеней, що стоять, прийшла в голову людини як спосіб гри. У могилах єгипетських дітей, яким понад 7000 років, було знайдено пристосування, придатні для подібної кеглі гри.
Існують докази, що в кам'яному столітті вже існувала гра, коли великі шматки гальки та камені катали у бік розфарбованого каменю, який служив мішенню.
Письмові свідчення кажуть, що катання м'ячів виникло у монастирях Європи близько 700 років тому як частина релігійних ритуалів. Селяни тих днів тягли биту, коли йшли до церкви. Кажуть, що священики, щоб розжарити обстановку, казали людям, що бита втілює зло та вади. Біту ставили в кут, і селяни катали велике каміння або м'ячі до неї. Якщо хтось потрапляв, його хвалили, а то й радили вести більш праведне життя.
Священики захопилися ідеєю ударів по биті, яку назвали «Кеглей» (звідси походить і назва гри). Вони спробували зробити це самі, і так народилася нова гра. Пізніше люди благородного походження та нетитуловане дрібномаєтне дворянство стали грати в неї.
У середні віки кеглі були поширеною і дуже популярною грою в Німеччині.
Коли гра поширилася в Англії, люди також захопилися нею. Під час правління Генріха VIII гра настільки зміцнилася, що в 1530 король наказав побудувати у своєму володінні кегельбан.
Перші данські поселенці привезли з собою в Америку гру з 9 кеглів та грали на галявині у Нью-Йорку.