Наше життя рясніє жорстокостями по відношенню до тих, чию хворобу оточення не здатне зрозуміти. Наприклад, протягом багатьох століть глухонімі вважалися небезпечними для суспільства. У багатьох країнах їх вважали ненормальними і поміщали до психлікарні, а часто вбивали.
У XVI столітті з'явилася людина, яка захотіла хоча б чимось допомогти цим нещасним. Ним був італійський лікар Джером Кардан, який вірив, що глухонімих можна навчити користуватися спеціальними знаками. Його робота привернула великий інтерес, і протягом XVII століття була створена абетка для глухонімих, яка і зберігається до теперішнього часу. Однак знадобилося ще сторіччя для того, щоб було відкрито першу школу для глухонімих у м. Лейпцигу в Німеччині. В наш час у кожній цивілізованій країні світу є навчальні заклади для глухих та осіб із слабким слухом.
Багато хто може назвати серед свого оточення людей зовсім глухих, які не знають, що таке почуття слуху. Ідеться тільки про тих, хто народився без слуху або втратив його до того, як навчився говорити. Причини втрати слуху різні. Це можуть бути деякі захворювання, тяжкі травми голови чи певні дефекти внутрішнього вуха.
Чому глухі не можуть казати? Майже завжди причина тут у тому, що вони ніколи не чули людської мови! Відомо, що майже всі глухі діти з нормальними розумовими здібностями можуть навчитися говорити, якщо їх навчати за спеціальною методикою.
Відомі випадки, коли 70-річні старці навчалися передавати свої та дізнаватися думки інших досить адекватно шляхом жестів, виразів обличчя та абетки для глухонімих. Деякі хворі можуть таким чином "говорити" зі швидкістю 130 слів за хвилину. Зрозуміло, вони значною мірою залежить від мови жестів. Наприклад, вказівний палець упоперек губ означає: «Ти кажеш мені неправду». Легке постукування по щоці трьома пальцями перекладається як «Мій дядько».
В даний час глухі вчаться розуміти сказане та говорити. Це досягається шляхом спостереження за артикуляцією губ співрозмовника, умінням помічати і навіть відчувати губи, голосовий апарат викладача з подальшим відтворенням побачених рухів.