Давним-давно людина помітила візерунки на подушечках пальців. Жителі Китаю використовували їх для різних цілей сотні років тому.
Але нещодавно люди почали використовувати відбитки пальців як виявлення злочинців. Першим запропонував застосовувати їх для цієї мети д-р Генрі Фолдс, який жив у Англії у 1880 році. А 1882 року відомий англійський вчений Френсіс Галтон довів, що немає двох схожих один на одного відбитків пальців. Він був першою людиною, яка почала збирати колекцію дактилоскопічних карток.
Його теоріями зацікавився уряд Великої Британії. Воно призначило комісію, яка мала знайти можливості застосування відбитків пальців у впізнанні злочинців. Один із членів комісії, сер Едвард Генрі згодом став головою Скотланд-Ярду.
Сер Генрі винайшов систему класифікації та зберігання відбитків пальців. Ви розумієте, що без відповідної системи звіряння відбитків зайняло б занадто багато часу, а під час розслідування швидкість буває дуже важливою.
Відповідно до його класифікації виділено такі елементи візерунка: петлі, подвійні петлі, замкнуті петлі-ракетки, дуги, арки, завитки та випадкові елементи. Якщо рахувати лінії між певними точками відбитка, можна легко класифікувати кожен із десяти відбитків у особливу групу. Для класифікації беруться відбитки всіх 10 пальців підозрюваного. Оброблені за такою системою, дактилоскопічні картки складають у певній послідовності незалежно від імені та опису людини або виду злочину, вчиненого ним. У картотеці поліції можуть бути мільйони карток, але встановлення особи може займати лічені хвилини.
У картотеці ФБР міститься 100 млн. карток з відбитками пальців людей, у тому числі й тих, хто хоче бути упізнаним у разі хвороби. Там містяться відбитки пальців військовослужбовців та державних діячів.
Сьогодні поліція бере відбитки пальців усіх іноземців, які працюють у Великій Британії, а також робітників, зайнятих на оборонних підприємствах.