Різним людям потрібна різна кількість солі. Але все-таки зараз усі люди у світі використовують у їжу сіль. А як було за давніх часів? Адже люди не могли видобути сіль, хоча вона була поряд. Вони просто обходилися без неї!
Сіль була невідома здебільшого Америки та Індії, доки вона не була завезена туди європейцями. У деяких частинах Африки сіль і досі розкіш, і тільки багаті можуть дозволити собі.
Сіль не особливо потрібна людям, які харчуються переважно молоком або м'ясом. Особливо якщо вони їдять сире м'ясо чи смажене. Вони зберігаються природні солі. А ось людям, які сидять на вегетаріанській дієті чи їдять м'ясо вареним, потрібно більше солі.
Людина почала вживати сіль у їжу щодня з того часу, як перестала вести кочовий спосіб життя у пошуках їжі. Одного разу він перейшов до осілості, почав займатися сільським господарством, і споживання солі стала для нього звичкою.
Але сіль завжди була не лише тим порошком, який сиплють у їжу. Вона завжди була символом. Наприклад, фраза "Хліб-сіль" вживається в усьому світі як побажання добра. У давнину, коли люди поклонялися богам, сіль завжди входила в жертвопринесення і була священна.
Щоб продукти не псувалися, також користуються сіллю. Тому вона стала символом довговічності, надійності. У біблійні часи, коли люди хотіли укласти договір чи угоду, вони робили це під час трапези із сіллю, як символом гарантії. Тому в Біблії є вираз «соляний договір».
Чим більше люди звикали до щоденного вживання солі, тим потрібнішою вона ставала. Сіль почала представляти важливий предмет торгівлі. Одна з найстаріших доріг Італії називається Віа Саларіа, що означає «соляна дорога», бо возили сіль.
В англійській мові слово «зарплата» виникло зі слова «сіль», бо за часів стародавнього Риму офіцери та солдати армії отримували грошову дотацію на сіль.