Танці існували у тій чи іншій формі практично з перших кроків людства. Первісні люди в танцях зображали тварин або сили природи, і релігійні танці були частиною історії людства з перших сторінок.
Але побутові танці – це зовсім інше. Це заняття для здобуття максимального задоволення. Дивно, але цей вид танців також має довгу історію. Вже давні греки були в захваті від танців, як розваги. Наприклад, Аристотель вважав танці корисними, оскільки вони передавали характерні риси поведінки людей. Гомер також високо цінував побутові танці.
У той же час видатний римський оратор Цицерон так сказав про танці: «Розумна людина, якщо тільки вона не вижила з розуму, не танцює ні один, ні в чиємусь суспільстві, оскільки танці — супутник розбещеності, розпусти і пожадливості». Уявіть тільки, що він сказав би про рок-н-рол!
У греків танці були складовою всіх бенкетів і свят. Їхніми прихильниками були великі Сократ і Платон, що показує, наскільки глибоко увійшли танці в життя стародавньої Еллади.
Танці як суспільне мистецтво були відомі у Єгипті понад 4000 років тому! Ними було прийнято розважати гостей на бенкетах. В Індії також мистецтво танцю існувало як форма розваги з давнини, хоча багато хто з танців і мали релігійний зміст. Іншою країною, де побутові танці існували з давніх-давен, є Іспанія. Тут багато танцювальних па, можливо, були арабського походження.
Країною, де по-справжньому почало розвиватися те танцювальне мистецтво, яким воно нам відоме сьогодні, є Франція. Хоча коріння багатьох танців можна простежити і в інших країнах саме у Франції вони були доведені до досконалості. Важко переоцінити роль цьому Катерини Медичі, яка обожнювала танцювальне мистецтво. Дуже швидко з Версаля любов до танців поширилась у приватні будинки.
За Людовіка XIV мистецтво салонного танцю досягло великих висот. Організовувалися чудові балетні спектаклі, і найкращі композитори того часу створювали свою музику саме для придворних танців.