Різні припущення були висловлені щодо винаходу гральних карт. Деякі стверджують, що вони вперше з'явилися в Єгипті, інші віддають перевагу арабам, індусам чи китайцям.
Ми знаємо, що спочатку гральні карти використовувалися для передбачення майбутнього і були пов'язані з релігійними символами. Стародавні індуські карти, наприклад, мали 10 мастей, що репрезентували 10 втілень бога Вішну.
Гра в карти була, ймовірно, завезена до Європи у XIII столітті. Ми можемо простежити початок сучасних гральних карток у певних картках, що існували в Італії. Вони називалися таротами, або намальованими картками, і всього їх було 22. Вони використовувалися для ворожіння або просто для ігор.
Ці 22 картки-картинки були об'єднані з 56 картками з цифрами, і вийшла колода з 78 карток. Одна з карт тарота називалася блазень, від якої походить «джокер». У цій колоді було 4 масті, що являли собою чашу (кубок), меч, гроші та жезл. Були також 4 «придворні» карти: король, королева, валет і туз.
Від італійської колоди до 56 карт перейшли до французької з 52; Французька колода включала короля, даму, валета та 10 карт з цифрами, по 4 кожній масті. Мастям теж дали нові назви: списи, черви, бубни, трефи. Англійці прийняли цю колоду, якою ми користуємося й досі.
Перші європейські карти були ручної роботи, отже надто дорогі для загального користування. З винаходом друкування стало можливим для більшості людей мати власні гральні карти. Ранні карти були чи квадратні, чи подовжені, чи навіть круглі. Але сьогодні їхній звичайний розмір від 89 мм до 63,5 або 57 мм. Багато зусиль було докладено до того, щоб помістити на карти зображення національних героїв або події, що відбуваються. Але це зазвичай розглядалося як новаторство. Фігурки на американських та англійських картах носять одяг часів Генріха VII та Генріха VIII.