Давно поліцейські належали до численних незалежних поліцейських організацій в Америці. Тепер у США існують 40 000 підрозділів, які займаються розслідуваннями у різних районах та спеціалізуються на певному вигляді злочину. У Франції міністерство внутрішніх справ безпосередньо керує поліцією у всій країні, і навіть непрямим обрізом пов'язані з роботою муніципальної поліції.
Коріння цієї організації сягає глибокої давнини. Ще в доісторичний період вожді давніх племен залежали від своїх дружин, які зберігали мир і спокій серед людей та змушували їх виконувати певні правила. Єгипетські фараони чинили так само — використовували своїх солдатів як поліцейських.
Вже на початку нашої ери Цезар Август організував загін поліції у місті Римі. Він проіснував 350 років. У його завдання входило стежити над виконанням вказівок імператора.
Десь між 700 та 800 pp. н.е. виникла нова ідея щодо роботи поліції. Замість стежити за виконанням вказівок проти людей, поліція була покликана охороняти закон і захищати людей! Ця ідея дуже вплинула на розвиток поліцейських організацій в Англії, а пізніше — у США.
Англійська поліція використовувала принцип «невсипущої пильності». В окремих районах ночами діяв дозор, а вдень — вартовий. Цю систему запозичували колоністи США. Як нічний дозор працювали констеблі, міцні чоловіки від 16 років і старші, причому абсолютно безкоштовно. У окремих районах ця система використовувалася до початку ХІХ століття.
У Лондоні голова Поліції Метрополії — комісар підпорядковується міністру внутрішніх справ, тобто уряд здійснює прямий контроль над ним. Поза Лондоном практично кожне графство і кожне містечко у графстві має свій поліцейський підрозділ, який підпорядковується місцевій владі. Хоча місцева поліція певною мірою незалежна, вона все ж таки підзвітна центру.