Сьогодні Європа поділена на багато держав. Але з IX по XV століття вона була єдиною. Європа була розділена на великі маєтки, і люди, які в них проживали, не думали про себе як про французів, німців чи англійців. Просто кожна людина висловлювала відданість своєму лендлорду, цей лендлорд — значнішому, а найвпливовіший з них — королю.
Місцеві лорди, що володіли великими маєтками, не хотіли мати ні турбот, ні витрат на утримання апарату управління цими володіннями. Але їм була потрібна підтримка та охорона, тому вони давали ділянки землі людям благородного походження, які дали клятву вірності їм. Це були лицарі. Вони також стали власниками маєтків. Хоча деякі лицарі не мали їх, а були в безпосередній близькості до лорда, в його замку.
Лорди в маєтках мали сервів та кріпаків. Серви були прикріплені до маєтку. Коли воно продавалося, серви продавалися разом із ним. Вони обробляли землю лорда, але він годував і одягав їх. Натомість він давав їм земельні наділи, які вони обробляли як власні. Цю землю не могли забрати у них, вони переходили дітям у спадок, але спадкоємці мали вносити плату за неї лорду. Селяни теж були сервами, але платили встановлену суму лорду за їхню землю замість сплати податків на продукцію, отриману з цієї землі, як це робили серви.
Маєтки самі утримували себе. Це означає, що нічого не завозилося з інших маєтків, все необхідне життя вироблялося дома. Лорд містив млина, винні преси, загони для овець. Серви могли користуватися ними, але мали за це платити.
Якщо лорд був добрий, селяни та серви жили спокійно. Вони працювали довго і вперто, але вони були захищені лордом, він дбав про них. І коли феодальна система почала розпадатися, це було не результатом заколотів селян. Просто лорди почали заперечувати проти влади короля. Почали свою діяльність парламенти, почали складатися нації, і селяни невдовзі стали вільними.