Головне завдання будь-якого анестезуючого засобу – контролювати біль. Людина з давніх-давен намагалася знайти для цього спосіб.
Медична книга, написана в I столітті н.е., описує засипляючі засоби, але подібні ліки були задовго до цього відомі на Сході. Для цього використовувалися різні трави, олії, гази і навіть гіпноз.
До того, як почали використовувати сучасне знеболювання, кожна операція призводила до агонії пацієнта, а часто й до смерті від шоку та болю. Сучасна медицина стала можлива завдяки знайденому методу припиняти біль та заспокоювати хворого.
Для досягнення цього є два способи. Перший - це приведення пацієнта до несвідомого стану, він відомий як загальна анестезія. Інший - блокування проходження нервових імпульсів із галузі, що потребує хірургічного втручання. Цей метод називається місцевою анестезією.
Здебільшого знеболювальні засоби газоподібні. Вдихаючи їх, людина втрачає свідомість. Прикладами таких газів є закис азоту, хлороформ, ефір та етилен. Але є також знеболювальні, які вводяться в кров.
Вони в основному використовуються у випадках, коли немає потреби у повному відключенні хворого, або як попередня анестезія, оскільки швидко вводять у несвідомий стан, який потім підтримується за допомогою газоподібних засобів.
Місцева анестезія виробляється ін'єкцією наркотичних ліків. Воно вводиться або в область, що оперується, або в місце, де блокуються чутливі нерви, а іноді на різні рівні хребта в хребцеву рідину. Останнє використовується іноді при пологах.
При пологах використовується ще й інший спосіб. Ліки вводяться в місце появи з хребетного каналу нервів, так, щоб вони не потрапляли в сам хребет.
Прикладами місцевих анестезуючих засобів є кокаїн та новокаїн. Нині ці наркотики використовують навіть при лікуванні зубів.