Діти ще до того, як навчаться говорити, і навіть не бачачи когось танцюючим, часто знаходять вираз своїм емоціям за допомогою ритмічних рухів. А чи танцюють тварини? Існують птахи, які здійснюють в унісон групові рухи, такі як кружляння, нахили, просування вперед і назад.
Спочатку давня людина танцювала інстинктивно. Він виявив, що ритмічні рухи, що повторюються, викликають приємні почуття, впливають на свідомість і емоції. Це надало танцям магічної сили. І коли людина хотіла викликати ці приємні почуття знову, вона починала танцювати. Це спричинило розвитку групового танцю. І сьогодні існують племена, що знаходяться на низькому рівні розвитку, танцюють для залучення «чарівної» сили. Існують обрядові військові та мисливські танці, весільні та похоронні, при посадці та збиранні врожаю.
Ці обрядові танці були складовою релігійних церемоній. Танцювали у храмах Стародавнього Єгипту. Стародавні юдеї танцювали під час виконання своїх релігійних обрядів. У Біблії написано, що цар Давид танцював перед Ковчегом Завіту, висловлюючи свої релігійні почуття.
Греки розвинули танець настільки, що він перестав бути частиною релігійних церемоній, а перетворився на джерело розваги, став основою для розвитку театру та драми. Слово «оркестр» уперше було вжито, щоб позначити танцювальний майданчик у грецькому театрі. Греки також використали танець для фізичного тренування солдатів.
Римляни копіювали греків, але їхні танці стали дикими та спотвореними. Спочатку християни користувалися танцями в ритуалах шанування богів, але після того, як римляни перекрутили танець, він став заборонений в церковних службах.
У країнах Сходу також вдавалися по допомогу танцю висловлювання релігійних почуттів.
Одна з найбільш значних форм танцю виникла у глибині століть – це народний танець. Танець, створений людьми певної релігії, став традиційним і передавав із покоління до покоління. Сучасні танці беруть початок у народному та у бальному танці, що прийшов із залів Англії.