Людське око – це своєрідний фотоапарат. У ньому є спеціальний отвір, куди потрапляють промені світла (зіниця), лінзи, які їх фокусують, та сітківка, де з'являється зображення.
Усередині очі близько 130 мільйонів світлочутливих клітин. Коли на них потрапляє світло, в них тут же відбуваються хімічні зміни, які перетворюються на нервовий імпульс. Через зоровий нерв він потрапляє до частини головного мозку, яка відповідає за зір. Тут відбувається обробка цього сигналу, після чого бачимо той чи інший предмет.
Око має форму яблука з трохи витягнутою передньою частиною, посередині якої знаходиться отвір, або зіниця. Він здається чорним, тому що за ним знаходиться темна начинка ока. Світло через зіницю падає на кришталик, який перетворює світлові промені на зображення на стінці очного яблука. Тут, подібно до плівки фотоапарата, є шар світлочутливих клітин, або сітківка.
Навколо зіниці знаходиться райдужна оболонка. Вона має форму бублика блакитного, зеленого або коричневого кольору. Райдужна оболонка може змінювати свої розміри подібно до діафрагми фотоапарата. При яскравому світлі крихітні м'язи розширюють її, і тому зіниця звужується, пропускаючи всередину менше променів. У темряві ж він, навпаки, розширюється.
Все очне яблуко покриває оболонка, яка називається склерою. Білки очей теж частина цієї мембрани. Із зовнішнього боку вона прозора, ця її частина називається рогівкою. Простір між рогівкою та райдужною оболонкою заповнений рідиною, або «камерною вологою». Вона виконує функцію лінзи.
Інша ж лінза ока, кришталик, може змінювати форму. Коли ми дивимося на близькі предмети, кришталик стає товстішим, коли на далекі — тоншим.