Печери давно пов'язані з історією розвитку людства. Ще за кам'яної доби печери рятували людей від зимової холоднечі.
Але і після того, як давні люди перестали використовувати печери як житла, печери оточував ореол незвичайного та дивного. Греки вірили, що печери були храмами їхніх богів - Зевса, Пана, Діонісія та Плутона. У стародавньому Римі вважали, що в печерах мешкають німфи та чаклунки. Стародавні перси та інші народи вважали, що у печерах живе цар всіх земних духів Митрас.
У наші дні великі та прекрасні печери приваблюють туристів. Печери – це великі порожнечі всередині пагорбів, гір та скель.
Печери утворюються по-різному. Деякі їх утворилися внаслідок постійного впливу морських хвиль на скелі. Окремі печери розташовані під водою. Вони зазвичай результатом діяльності підземних вод, вимиваючих м'які породи, наприклад, вапняк. Ряд печер утворився в результаті вулканічної діяльності та переміщення скельних порід або в результаті виверження гарячої лави.
Основна маса печер у Сполучених Штатах з'явилася в результаті руйнування значних верств вапняку, особливо при впливі на нього води, що містить двоокис вуглецю. У штатах Індіана, Кентуккі та Теннессі у шарі вапняку завтовшки в середньому 53 метри утворилося безліч печер.
Деякі печери мають у стелі отвори. Вони утворилися на тому місці, де колись зібралася вода, яка потім прорвалася до печери. У печерах можна зустріти ряди галерей, що йдуть одна над одною. По окремих печерах протікають потоки води, в інших - після їх утворення вода йде вниз, і печера висихає.
У багатьох випадках кожна крапелька води, що падає зі стелі печери, містить частинки вапняку чи інших мінералів. Вода випаровується, а деякі з цих мінералів залишаються. Поступово утворюються сталактити, схожі на бурульки, що звисають зі стелі. Вода, що стікає зі сталактитів, утворює на підлозі сталагміти.
Печери формуються в результаті тривалих природних процесів, які можуть займати тисячі або навіть мільйони років. Основні механізми утворення печер включають:
Найпоширеніший тип печер — карстові печери, які виникають у вапнякових, доломітових або гіпсових породах. Процес включає:
Дощова вода, змішана з вуглекислим газом з атмосфери або ґрунту, утворює слабкий розчин вугільної кислоти.
Ця кисла вода просочується через тріщини вапняку і поступово його розчиняє.
Згодом підземні канали стають більшими, утворюючи печери.
Якщо рівень води знижується, печера стає сухою, і в ній можуть утворитися сталактити (звисаючі з стелі) і сталагміти (виростаючі з підлоги).
Виникають під час вивержень вулканів, коли гаряча лава стікає по схилу, а зовнішній шар застигає, формуючи тунель.
Після витікання рідкої лави всередині залишається порожнина — лавова трубка.
Утворюються через механічне руйнування породи водою, вітром або хвилями.
Наприклад, морські печери з’являються, коли хвилі постійно б’ють у скелю, вимиваючи м’які ділянки породи.
Виникають усередині льодовиків, коли тала вода прорізає тунелі в льодовій масі.
Вони нестабільні, оскільки лід постійно рухається.
Формуються через розломи в земній корі, коли великі блоки породи зміщуються, утворюючи порожнини.
Печери — це результат взаємодії геологічних, хімічних і кліматичних процесів. Найбільші печери світу, такі як Печера Шондонг у В'єтнамі або Мамонтова печера у США, є унікальними природними утвореннями, що продовжують розвиватися й сьогодні.