Весілля як звичай виникло дуже давно. Тут можна назвати три стадії. Перша, коли стародавня людина просто крала жінку — свою майбутню дружину. Потім з'явився шлюб за договором чи викуп. Наречений купував наречену. І, нарешті, з'явився шлюб, в основі якого лежало взаємне кохання. Але й сьогодні залишилися залишки перших двох стадій. Вираз «віддавати наречену» — пережиток від часів, коли наречену насправді продавали. Роль шафера на сучасному весіллі, можливо, бере свій початок у минулому, коли добре озброєний воїн допомагав нареченому нести вкрадену їм наречену. А медовий місяць символізує собою період, коли наречений ховав свою вкрадену наречену доти, доки родичі не втомляться її шукати.
Граючи сучасне весілля, ми не уявляємо, що початок цього слова пов'язаний з історією одружень. У англосаксів під словом wed (поєднувати) малися на увазі гроші, коні та іншу худобу, які наречений віддавав як гарантію, заставу, щоб довести її батькові серйозність наміру в купівлі нареченої.
І коли справа доходить до покупки весільних костюмів, ми знову повертаємося до стародавніх забутих значень. Наприклад, звичай одягати нареченій на весілля щось блакитне був у стародавньому Ізраїлі. У ті часи наречена мала мати блакитну стрічку у своєму вбранні, тому що цей колір означав чистоту, любов і вірність.
Вислів «віддавати наречену заміж» (тобто за певного чоловіка) теж сягає тих часів, коли наречена була товаром. Звичай мати нареченій на весіллі подруг сягає корінням за часів стародавнього Риму, коли на урочистій весільній церемонії потрібно було мати рівно 10 свідків.
Наявність підкови у сучасному весільному кортежі теж має власну історію. Кажуть, що був давній звичай – змінюватись чи віддавати підкови, що означало зміну влади. Таким чином, підкова означає, що зараз чоловік має над нареченою більше влади, ніж батько.