Вода з артезіанської криниці може злітати високо в повітря, як і з гейзера, з ємності, що знаходиться глибоко під землею. Назва походить від назви місцевості Артуа в північній Франції, де понад 800 років тому була пробурена перша криниця такого типу.
Артезіанські колодязі можливі лише за певних умов. Між двома шарами водонепроникної скельної породи має бути шар із пористого каменю або з піску. Десь цей пористий шар повинен виходити на поверхню, щоб дощові або снігові опади могли вбиратися в нього і опускатися вниз, доки не потраплять між водонепроникними шарами, що розташовані зверху та знизу.
Величезний тиск з усіх боків тримає воду в ув'язненні, доки її не звільняє людина. Коли отвір діаметром декілька сантиметрів пробурюється прямо через твердий верхній шар і потрапляє у водоносний шар, звільнена вода з величезною силою виривається на поверхню.
Ще давні китайці та єгиптяни робили артезіанські колодязі. За старих часів у Європі деякі колодязі буріли протягом шести-восьми років. Сучасна техніка виконує це завдання легко та швидко.
У районі Еджмонта в Південній Дакоті дві криниці, пробурені на глибину приблизно 915 метрів, дають близько 4 мільйонів літрів води щодня. Температура води, що досягла поверхні з такої глибини, становить 37 градусів за Цельсієм. З іншого колодязя в цьому ж районі тече надходить гарячіша вода!
У деяких великих містах США, а також у багатьох місцях Лондонського регіону значна частина, а то й вся споживана вода видобувається з артезіанських свердловин. Найбільший у світі артезіанський район знаходиться в Австралії.