👉 Сандон — це давньоанатолійське божество, шановане у місті Тарс (сучасна Туреччина), столиці Кілікії.
Він був богом вогню, родючості, героїчного відродження, а також охоронцем царської влади.
🔥 У елліністичну епоху Сандона ототожнювали з Гераклом, а його культ залишив значний слід в релігії, культурі та ідеології пізньої античності.
Тарс — стародавнє місто в Кілікії, розташоване в південній частині Анатолії (сучасна Туреччина). Це було важливе місто на перехресті торгових і культурних шляхів:
🛤️ Між Месопотамією і Егейським узбережжям
⛰️ Поблизу гірських проходів Тавру
⛴️ Із виходом до Середземного моря
У Тарсі поєднувались:
Хетські й хуритські традиції
Сирійсько-фінікійські культи
Грецька культура (особливо після завоювань Александра Македонського)
🧬 Сандон — яскравий приклад синкретичного божества, яке вбирає в себе риси кількох релігійних традицій.
Божество героїчного вогню
Охоронець царської влади
Переможець хаосу і темряви
Іноді — бог родючості, весни, воскресіння
Сандон був чоловічим, енергійним, "вогненним" богом, якого зображували як:
Воїна
Бородатого чоловіка в палаючому одязі
Людину, яка стоїть на леві або на вогнищі
У культі Сандона вогонь — це:
Очищення духу
Перехід між життям і смертю
Світло, що розганяє темряву
🔥 Потужна сила, яка знищує, щоб оновити
Як бог полум’я, Сандон вважався посередником між смертними і безсмертними — "той, хто горить, але не зникає".
У Тарсі був головний храм Сандона, розташований у центрі міста
Його статую часто прикрашали палаючими елементами — символами священного вогню
🦁 Часто зображувався з левами або на тлі сонячного диска
У весняні місяці влаштовували ритуальні багаття — символ жертвоприношення та оновлення
Існують свідчення про обрядове спалення опудала або скульптури Сандона, після чого відбувалось символічне "воскресіння"
📜 Цей ритуал нагадує міфи про Фенікса або воскресіння Осіріса — життя через смерть.
У період еллінізму греки ототожнювали Сандона з Гераклом, оскільки:
Обоє — герої, які борються з хаосом і чудовиськами
Обоє — символи сили, страждання і слави
Обоє — вмирають і "відроджуються"
У римський період Тарс часто називали "містом Геракла", а імператор Август навіть зміцнював місцевий культ як частину своєї ідеології.
Божество
Культура
Спільні риси
Таммуз
Месопотамія
Вмираючий бог весни
Адоніс
Фінікія, Греція
Молодий бог, який гине й воскресає
Осіріс
Єгипет
Бог родючості, вмерлий цар
Мітра
Іран, Рим
Бог світла, переможець темряви
Сандон — частина "архетипу вмираючого і воскресаючого божества", якого зустрічаємо у багатьох давніх цивілізаціях.
У Тарсі Сандон вважався покровителем царів і правителів:
🏛️ Нові царі присягали перед його вогнем
🔥 Під час інтронізації запалювали священні жаровні
🗡️ Ім’я Сандона могло входити в царські титули
Це робило його не просто богом героїв, а символом легітимності влади.
📜 Існують монети Тарса з зображенням Сандона на леві або в вогняній короні
🕊️ Сандона також пов’язували з миром після війни — він спалює зло, щоб настав порядок
🌿 У весняних обрядах йому присвячували вінки з лавра, фініків і квітів
🧯 Його культ зник після прийняття християнства, але деякі елементи збереглись у вогняних весняних обрядах Кілікії
✅ Сандон — це:
🔥 Давньоанатолійський бог вогню, оновлення, відваги й героїчного переродження
🏛️ Захисник міста Тарса, бог світла, що веде крізь темряву
🗿 Постать, яка об’єднує східний міф і західну героїку
🕯️ Частина всесвітнього символу: вмираючий і воскресаючий бог, який у вогні очищення відкриває нове життя
✨ «Сандон не боїться вогню. Він стає вогнем. І коли згоряє — повертається ще яскравішим.» 🔥🦁🛕